Логин(email)
Пароль
::
Фильтры поиска
Cписання платником податку на прибуток дебіторської заборгованості
Юрій Зайцев, начальник Центральної ОДПІ нагадує, що 1 січня 2017 року при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток платник податку збільшує фінансовий результат до оподаткування:на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується:
· на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
· на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ. Отже, починаючи з 01.01.2017 платник податку зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості, у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів. При цьому зменшення фінансового результату здійснюється лише на суму дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам пп. 14.1.11 ПКУ, чинним на дату її списання, незалежно від періоду створення резерву сумнівних боргів за такою заборгованістю. Зазначена норма передбачена пп. 139.2.1, 139.2.2 ПКУ та роз’яснена в індивідуальній податковій консультації ДФС України від 10.08.2017 р. № 1553/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.
Затверджено форму Довідки про результати верифікації сертифікатів і декларацій про походження товару
Мінфін наказом від 21.07.2017 р. №655 затвердив форму Довідки про результати верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів і декларацій про походження товару з України. Нагадаємо, що верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів і декларацій здійснюється органами доходів і зборів на підставі запиту митного органу країни ввезення товару. Верифікація (перевірка достовірності) здійснюється з метою визначення автентичності (справжності) сертифіката і декларації та достовірності відомостей, що містяться в них. Крім цього, визнано таким, що втратив чинність, наказ Державної митної служби України від 17.12.2003 р. №882 "Про затвердження форми Акта про проведення верифікації сертифіката про походження товару з України". Наказ Мінфіну зареєстровано в Міністерстві юстиції 16 серпня 2017 р. за №1013/30881 та набере чинності з дня його офіційного опублікування
Які існують види відповідальності
Виходячи з чинних норм законодавства виділимо такі види відповідальності:
· дисциплінарна — застосовується за порушення трудової дисципліни (правил внутрішнього трудового розпорядку) та накладається на працівника адміністрацією підприємства відповідно до трудового законодавства (КЗпП);
· матеріальна — полягає в обов’язку працівника підприємства відшкодувати шкоду, завдану підприємству неналежним виконанням трудових обов’язків;
· цивільно-правова — може застосовуватися у вигляді майнових санкцій, відшкодування майнових збитків і моральної шкоди, виконання визначених зобов’язань тощо. Проте головний бухгалтер і директор як посадові особи не можуть її нести, оскільки відповідно до ст. 2 Цивільного кодексу учасниками цивільних відносин є фізособи та юрособи. Водночас така відповідальність може їм загрожувати, якщо вони вступають у відносини з підприємством як звичайні громадяни. Наприклад, у разі укладання договору на отримання від роботодавця поворотної фіндопомоги;
· адміністративна — застосовується за вчинення адміністративного правопорушення (проступку) та настає тоді, коли воно не тягне за собою кримінальної відповідальності;
· кримінальна — застосовується за вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом.
Хто і за що відповідає
Згідно з частиною третьою ст. 8 Закону про бухоблік відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Водночас відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухобліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи (частина восьма ст. 9 Закону про бухоблік). Тобто бухгалтер відповідає за ведення обліку згідно з вимогами, встановленими законодавством, а директор як уповноважена особа власника — за організацію обліку. Конкретні обов’язки головних дійових осіб підприємства мають визначатися у посадових інструкціях. Розробляючи їх для головних бухгалтерів, за основу, як правило, беруть Довідник № 336.При цьому слід зазначити, що як головний бухгалтер, так і директор за вчинення неправомірних дій несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством, зокрема КЗпП, КпАП та Кримінальним кодексом.
Чим бухгалтеру загрожує незаконне розпорядження директора
Відповідно до підпунктів 2.15 та 2.16 Положення № 88 первинні документи підлягають обов’язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов’язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув’язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства. На ці моменти звернено увагу в листі № 416-0-2-14/82.Таке обґрунтування можна оформити у вигляді доповідної записки, яка складається на ім’я директора.
До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання
Наприклад, бухгалтер одержав письмове розпорядження від керівника на здійснення господарської діяльності, що є незаконною. Типовим положенням про бухгалтерську службу, затвердженим постановою № 59, передбачалося, що саме керівник несе відповідальність за незаконність здійснення операції, якщо головний бухгалтер письмово повідомив його про це. Однак наразі цей документ не застосовується, на що звертав увагу Мінфін України у листі № 31-34000-10-5/3091. Тому є всі підстави вважати, що за виконання незаконного розпорядження головний бухгалтер і директор відповідатимуть спільно.Слід зазначити, що п. 14 Типового положення про бухгалтерську службу, яким визначено функціональні обов’язки бухгалтерської служби бюджетної установи та повноваження її керівника, передбачено, що головбух бюджетної установи у разі отримання від керівника незаконного розпорядження має поінформувати його у письмовій формі про неправомірність такого розпорядження, а у разі отримання розпорядження повторно — надіслати повідомлення керівникові бюджетної установи, якій підпорядкована ця установа, та керівникові органу Казначейства за місцем обслуговування бюджетної установи.
Довідково Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження. Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження (частини третя — п’ята ст. 41 Кримінального кодексу).
Мін’юст України у листі № 6508/105-0-2-17/7 розглянув ситуацію, коли підприємство притягнули до відповідальності за подану з помилками форму № 1ДФ і керівництво підприємства хотіло стягнути накладений на нього штраф з винного в неправильному заповненні розрахунку, тобто з бухгалтера.
Зокрема, у листі зазначено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи (частина восьма ст. 9 Закону про бухоблік). Водночас порядок стягнення матеріальної відповідальності регулюється нормами КЗпП.
Це означає, що за наявності в посадовій інструкції бухгалтера обов’язку складати відповідну звітність (у нашому випадку — розрахунок за формою № 1ДФ) та у разі накладення на підприємство штрафу за помилки в ній підприємство має право притягнути бухгалтера до матеріальної відповідальності в розмірі сплаченого штрафу, але не більше середньої місячної зарплати.
Специфіка дисциплінарної відповідальності полягає в тому, що на кожному підприємстві вона може мати певні особливості і притягнення до неї залежить більше від правил, установлених роботодавцем. КЗпП тільки передбачено загальні її норми.
Так, відповідно до ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення:
· догана;
· звільнення.Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну може бути передбачено для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення, наприклад, зауваження, сувора догана тощо.
Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу
Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника. Стосовно директора стягнення може накласти власник або уповноважений ним орган, який прийняв його на роботу. Наприклад, в приватному підприємстві це засновник, у ТОВ — загальні збори учасників, в акціонерному товаристві — загальні збори акціонерів. Застосовується цей вид відповідальності одразу після вчинення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення (без урахування часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці) та не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП . Слід зазначити, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (ст. 149 КЗпП). Проте відсутність таких пояснень не перешкоджає застосуванню стягнення, якщо власник має докази того, що пояснення від працівника він зажадав, але працівник їх не надав. Як зауважено у листі № 106/13/116-08, таким доказом є акт, складений за підписом кількох осіб у підтвердження відмови працівника надати пояснення по суті порушення трудової дисципліни.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під підпис
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під підпис. Зрозуміло, що стягнення у формі звільнення вимагає відповідного запису в трудовій книжці у порядку, передбаченому Інструкцією № 58. Відомості про оголошення догани (на відміну від заохочення) до трудової книжки не заносяться.
Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення підлеглого не буде піддано новому стягненню, то він вважається таким, що його не мав. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, стягнення може бути знято до закінчення одного року.
Звільнення як різновид дисциплінарного заходу можливе за підстав, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП. Водночас для розірвання трудового договору з головним бухгалтером, керівником та їх заступниками п. 1 ст. 41 цього Кодексу передбачено окрему підставу — за одноразове грубе порушення трудових обов’язків. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов’язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду (п. 27 постанови № 9).
Довідково
Питання трудової дисципліни визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджує трудовий колектив за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу профспілки на основі типових правил.
Матеріальна відповідальність
Головний бухгалтер і директор не є матеріально відповідальними особами. В загальному випадку договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися за одночасного виконання двох умов:
· наявність посади, яку працівник обіймає, або роботи, котру він виконує, у Переліку № 447/24;
· виконання обов’язків згідно з посадою, виконання роботи відповідно до фаху мають бути безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей.
Тому наявність посади або роботи в Переліку № 447/24 ще не дає підстави для укладання договору про повну матеріальну відповідність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов’язки. Водночас зазначеним Переліком не передбачено укладання договору про матеріальну відповідальність з директором та головним бухгалтером. Хоча з кожного правила є винятки (табл. 1).
Коли ще керівник підприємства несе повну матеріальну відповідальність
Також керівник підприємства несе повну матеріальну відповідальність у випадку, якщо він винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, за умови, що держбюджет та місцеві бюджети, юридичної особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
Водночас існує законодавча можливість притягнення директора і головного бухгалтера до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше їх середньої місячної зарплати (відповідно до п 2 ст. 133 КЗпП). Така відповідальність застосовується за шкоду, заподіяну підприємству зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоям.
Адміністративна відповідальність
КпАП оперує поняттям «посадові особи», хоча і не містить його визначення. Проте його наведено в інших законодавчих актах. Наприклад, у ст. 89 Господарського кодексу визначено, що посадові особи здійснюють управління діяльністю господарського товариства і відповідають за завдані ними збитки. Водночас згідно зі ст. 4 Митного кодексу посадові особи підприємств — керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов’язків відповідають за додержання вимог, установлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.У Кримінальному кодексі замість посадових осіб використовується поняття «службові особи», під якими слід розуміти осіб, що постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління зі спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Обов’язки головного бухгалтера та директора зводяться до виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Відповідно можна стверджувати, що ці особи визначаються посадовими в розумінні КпАП та службовими — згідно з Кримінальним кодексом.
При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за серйозніше правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в такому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених нормами про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень (ст. 36 КпАП). Адмінштрафи накладають не пізніш ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніше ніж через два місяці з дня його виявлення за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді). У таких випадках стягнення може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніше ніж через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій ст. 38 КпАП.
Алгоритм провадження у справах про адміністративні правопорушення
Алгоритм провадження у справах про адміністративні правопорушення такий: уповноважена на це посадова особа складає відповідний протокол, зміст якого повинен відповідати ст. 256 КпАП, далі цей протокол передають органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративні правопорушення. Загалом це відбувається в 15-денний строк з дня одержання справи (за винятком окремих справ).У результаті розгляду виноситься постанова у справі про адмінправопорушення (накласти адмінстягнення, вжити інших заходів впливу чи закрити справу). Постанова повинна бути звернена до стягнення протягом трьох місяців з дня винесення.
Притягнення посадових осіб до дисциплінарної відповідальності за вчинені ними правопорушення не виключає застосування до них заходів адміністративного стягнення за ці самі порушення і не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну ними шкоду (постанова № 6).
Розглянемо, які штрафи накладаються за деякі види адміністративних правопорушень на головного бухгалтера та директора як посадових осіб підприємства.
Нарахування та сплата транспортного податку юридичними особами
ДФС у Харківській області нагадує, що порядок справляння транспортного податку визначено статтею 267 ПКУ.
Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою - платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт (пп. 267.6.4 ПКУ).Форму декларації затверджено наказом Мінфіну від 10.04.2015 р. № 415. При складанні декларації необхідно дотримуватися розробленого алгоритму.Відповідно до пп. 267.7.1 ПКУ податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.Транспортний податок сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом. Авансові платежі відображаються в річній податковій декларації.
Чи правомірне розміщення неприбутковою організацією вільних коштів на депозитному рахунку в банку
ДФСУ у листі від 23.08.2017 р. №1732/6/99-99-15-02-02-15/ІПК зауважує, що згідно з пп. 133.4.2 ПКУ доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.Таким чином, якщо кошти, отримані неприбутковою організацією як відсотки від розміщення вільних коштів на банківському депозиті, буде використано для здійснення своєї статутної діяльності без розподілу таких доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших, пов’язаних з ними осіб, то таке використання не є порушенням вимог пп. 133.4.2 ПКУ.
Начальник Центральної ОДПІ м. Харкова-Юрій Зайцев звернув увагу присутніх на заході суб’єктів господарювання на лист ДФС від 23.08.2017 р. №1732/6/99-99-15-02-02-15/ІПК , в якому стверджується, що згідно з пп. 133.4.2 ПКУ доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.Таким чином, якщо кошти, отримані неприбутковою організацією як відсотки від розміщення вільних коштів на банківському депозиті, буде використано для здійснення своєї статутної діяльності без розподілу таких доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших, пов’язаних з ними осіб, то таке використання не є порушенням вимог пп. 133.4.2 ПКУ.
Відрядження на службовому автомобілі: особливості обліку
Загальні правила
За загальними правилами компенсацію витрат працівників у зв’язку зі службовими відрядженнями, у тому числі на проїзд, гарантує ст. 121 Кодексу законів про працю України (далі − КЗпП). При цьому порядок їх відшкодування, встановлений Інструкцією про службові відрядження у межах України та за кордон, затвердженою наказом Мінфіну України від 13.03.1998 р. № 59, обов’язковий для виконання тільки підприємствами, що фінансуються з бюджету. Решта підприємств можуть використовувати її за власним бажанням.
Отже, працівник, що виїжджає у відрядження на службовому авто, разом зі звичними витратами може гарантовано розраховувати на відшкодування так званих автовитрат — витрат, пов’язаних із придбанням пально-мастильних матеріалів (далі − ПММ), вартості паркування (автостоянки), ремонту авто у відрядженні тощо.
Витрати на ПММ
Для обліку списання ПММ, фактично витрачених у відрядженні на службовому авто, варто використовувати подорожні листи, хоча вже тривалий час вони не є обов’язковими. Нагадаємо, що Типова форма подорожнього листа службового легкового автомобіля та порядок його застосування втратили чинність 16.04.2013 р. відповідно до наказу Держстату України від 19.03.2013 р. № 95. Утім, на практиці підприємства, які експлуатують автотранспортні засоби, й надалі використовують цей документ у господарській діяльності (для обліку робочого часу водія, списання ПММ тощо).Додамо, що підприємство може користуватися як скасованою формою подорожнього листа, так і самостійно розробленою на її базі. Головне, щоб у цьому документі були всі обов’язкові реквізити первинних документів, передбачені в частині другій ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV та п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88.
У зв’язку з відрядженням рекомендуємо в подорожньому листі детально описувати маршрут легкового автомобіля. Він буде підтвердженням витрат ПММ, залежно від кілометражу (показників спідометру) та встановлених норм витрат ПММ (залежно від виду авто). Зрозуміло, що у «старій» типовій формі подорожнього листа місця для повного зазначення маршруту немає. Тож підприємству варто розробити власний зразок подорожнього листа, який уможливить зазначення маршруту.
Норми списання ПММ
ПММ списують з огляду на Норми витрат палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Мінтрансу України від 10.02.1998 р. № 43 (далі — Норми № 43). Норми витрат ПММ для легкових автомобілів розраховують за формулою, наведеною в п. 4.1 Норм № 43. Нормативи витрат ПММ на підприємстві доцільно закріпити відповідним наказом по підприємству і використовувати для контролю.Вважаємо за потрібне звернути увагу на лист Мінінфраструктури України від 21.02.2017 р. № 1441/18/10-17. У ньому надано пояснення щодо норм витрат ПММ дорожніми засобами підприємств. Мінінфраструктури нагадало, що Норми № 43 призначені, зокрема, для планування потреби підприємств, організацій та установ у ПММ і контролю за їх витратами. При цьому суб’єкти господарювання самостійно встановлюють нормативні витрати пального відповідно до конкретних умов експлуатації, зважаючи на внутрішню політику підприємства та на підставі визначеної ними фактичної потреби в рамках єдиної прозорої системи нормування.Проте, на думку профільного міністерства, встановлення нормативних витрат пального не може безпосередньо базуватися на фактичних обсягах витрат пального, що використовується автомобілем. Далі Мінінфраструктури робить у згаданому вище листі доволі цікаві висновки, а саме: списання ПММ дорожнім транспортом суб’єктів господарювання незалежно від відомчої підпорядкованості, форми власності або форми оподаткування доцільно здійснювати відповідно до Норм № 43.Застосування підприємством нормативних витрат пального, що перевищують гранично допустимі значення, встановлені Нормами № 43, або безконтрольне списання пального і мастильних матеріалів за «фактичними витратами» є неприйнятним в Україні, оскільки це створює умови для зловживань.
Головні вимоги, яких повинні дотримуватись роботодавці при вивільненні працівників
Держпраці нагадує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом в разі скорочення чисельності або штату працівників.У разі прийняття рішення роботодавцем щодо скорочення чисельності або штату працівників законодавством про працю України визначено певні процедурні зобов’язання, яких роботодавець повинен дотримуватися при звільненні працівників.
Звернення до профспілки щодо проведення консультацій з питань скорочення чисельності або штату працівників
Згідно зі статтею 49-4 КЗпП та ст. 22 Закону “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” роботодавець не пізніше як за 3 місяці до намічуваних звільнень з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації повинен надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо заходів по звільненню працівників та провести з ними консультації, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Визначення переважного права на залишення на роботі у разі скорочення чисельності працівників
На підставі змін, які передбачаються в штатному розписі, визначаються конкретні працівники, які підлягають звільненню. При визначені працівників, які підлягають звільненню, необхідно враховувати переважне право на залишення на роботі, яке надається працівникам із більш високою кваліфікацією й продуктивністю праці, що визначено статтею 42 КЗпП.
При визначенні переважного права на залишення на роботі також слід враховувати пільгові категорії громадян, звільнення яких з ініціативи роботодавця заборонене, а саме згідно статті 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Попередження працівників про можливе скорочення чисельності або штату працівників та пропонування іншої роботи
Відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП про звільнення у зв’язку з скороченням чисельності або штату на підприємстві, в установі, організації працівники попереджаються не пізніше ніж за 2 місяці.У першу чергу пропонується робота за відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, — інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров’я.З пропозицією про переведення роботодавець має звертатися до працівника не лише при попередженні про наступне звільнення, але й протягом усього строку попередження, якщо на підприємстві з’являються нові вакансії (наприклад, при звільненні працівників інших категорій).За відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Повідомлення Державної служби зайнятості України про заплановане масове вивільнення
Частиною третьою статті 49-2 КЗпП визначено, що у разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону “Про зайнятість населення”, власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Відповідно до статті 48, пункту 4 частини третьої статті 50 Закону „Про зайнятість населення” роботодавці зобов’язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.Наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 р. №317 затверджено Порядок подання форми звітності №4-ПН “Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці”.
Звернення до первинної профспілкової організації (профспілкового представника) щодо скорочення чисельності або штату працівників
Статтею 43 КЗпП визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 частини першої (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Важливим для профспілки є дотримання 15-денного строку розгляду подання роботодавця, як це передбачено частини 1 статті 39 Закону “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”. Необхідно також дотримуватися вимог вказаної статті та частини 5 статті 43 КЗпП, якими встановлено, що профспілковий орган повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору (частина 5 статті 43 КЗпП).
Звільнення працівника, видача йому трудової книжки та проведення розрахунку
Звільнення працівників повинно відбуватись не раніше закінчення двомісячного попереджувального строку.
За наявності згоди працівника (заяви про скорочення строку попередження) його звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України до закінчення двомісячного строку є правомірним. Інше тлумачення означає обмеження встановлених статтею 43 Конституції України прав попередженого про звільнення працівника, який знайшов нове місце роботи, а також щодо вільного вибору роботи та заборони використання примусової праці. У день звільнення працівнику видається належно оформлена трудова книжка та копія наказу про звільнення (стаття 47 КЗпП).Відповідно до статті 44 КЗпП при припиненні трудового договору згідно пункту першого частини першої статті 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, (у тому числі грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки згідно статті 38 КЗпП та вихідної допомоги згідно статті 44 КЗпП), провадиться в день звільнення згідно статті 116 КЗпП.
Працівник надав роботодавцю довідку замість лікарняного: як бути?
Чи може довідка, видана лікарем, бути підтверджуючим документом причини відсутності на роботі працівника, протягом зазначеного в ній періоду?
Для об’єктивного аналізу описаної ситуації термін «тимчасова непрацездатність» слід розглядати у двох площинах, а саме, в площині загальнообов’язкового державного соціального страхування, де у разі настання тимчасової втрати працездатності застрахована особа одержує право на матеріальне забезпечення, та в площині трудової дисципліни, де тимчасова непрацездатність є поважною причиною для невиходу працівника на роботу. Стосовно загальнообов’язкового державного соціального страхування, то тимчасова непрацездатність працівника не може посвідчуватися будь-яким іншим документом, ніж листок непрацездатності встановленого зразка.Так, згідно ч. 2 ст. 22 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі – МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому КМУ. При цьому, згідно з ч. 1 ст. 31 цього ж Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом – копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.Також, відповідно до п. 3 Порядку №440 підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом – копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи. Отже, у працівника відсутнє право на матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, яка підтверджується не листком непрацездатності, а іншим документом (в даному випадку довідкою). Також і в підприємства відсутній обов’язок оплачувати працівнику дні тимчасової непрацездатності, яка підтверджується довідкою.
Яку ознаку відсутності в такому випадку необхідно зазначити в табелі обліку робочого часу?
З приводу того, яку ознаку відсутності необхідно зазначити в табелі обліку робочого часу в даному випадку: згідно ч. 2 ст. 30 Закону «Про оплату праці» роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Типова форма обліку робочого часу затверджена наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» (форма № П-5). Цією формою передбачено умовні позначення, якими обліковується робочий час працівників. В описаній ситуації, для достовірного обліку робочого часу працівника, можна використати умовне позначення «НН» (неоплачувана тимчасова непрацездатність у випадках, передбачених законодавством (у зв’язку з побутовою травмою та ін. підтверджена довідками лікувальних закладів).
Від помилкової звітності можна відмовитися письмово
Юрій Зайцев, начальник Центральної ОДПІ м. Харкова нагадує, що відповідно до п. 49.1 ПКУ податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або при наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Це застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Платники, визначені пп. 212.1.15 ПКУ, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов’язані за кожний встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді (абзац другий п. 49.2-1 ПКУ).Згідно з п. 49.8 ПКУ прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пп. 48.3 та 48.4 ПКУ. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. ПКУ не передбачені дії суб’єкта господарювання у випадку, якщо ним помилково подано податкову звітність до контролюючого органу (подано звітність, яку взагалі не потрібно подавати або подано не до того контролюючого органу). Однак платник податків може звернутись письмово до контролюючого органу з обґрунтуванням обставин помилково поданої податкової звітності та проханням не визнавати дану звітність як податкову.
ДФС про нюанси заповнення платіжок на оплату податків і зборів
Заступник начальника Центральної ОДПІ м. Харкова звертає агу на те, що нараховані і сплачені суми податків, зборів та інших платежів до бюджетів, ЄСВ обліковуються в інтегрованих картках платників (ІКП), які відкриваються органами ДФС за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Облік нарахованих і сплачених сум ведеться автоматично.Для того, щоб сплачена сума відобразилася саме у вашій ІКП, необхідно чітко дотримуватись вимог наказу Мінфіну від 24.07.2015 р. № 666 «Про затвердження Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів» (далі - Порядок №666). В цьому Порядку в доступній формі, з прикладами описано як правильно заповнювати поле платіжного документа «Призначення платежу».
Важливо!
Саме поле «Призначення платежу» насамперед використовується ІС «Податковий блок» для ідентифікації платника податку та занесення сплаченої суми до його ІКП. В разі некоректного заповнення цього поля сплачена сума буде обліковуватись як нез’ясована, а у вашій ІКП може виникнути податковий борг, на який, своєю чергою, нарахуються пеня та штрафні санкції за несвоєчасну сплату. Навіть у разі встановлення належності вам сплаченої суми, її можна буде занести до вашої ІКП тільки поточною датою. За період існування податкового боргу в ІКП буде нараховано пеню та штрафні санкції відповідно до чинного законодавства.
Коректно заповнене поле «Призначення платежу» повинно виглядати так:
*;101;1111111111;текст призначення в довільній формі
* - обов’язковий символ
; - обов’язковий символ
101 – код виду сплати відповідно до Порядку 666 (у прикладі – для добровільної сплати)
1111111111 – код платника (ЄДРПОУ для юридичної особи, І.П.Н. для фізичної). Саме в ІКП платника з цим кодом буде зарахована сплачена сума.
Врахуйте це при заповненні платіжних документів (в тому числі й через банківські термінали) та вимагайте від операторів банків, поштових відділень коректного заповнення вказаного поля.
«Вісник, право знати все про податки і збори» - офіційне видання ДФСУ
Центральна ОДПІ м. Харкова рекомендує передплатити офіційне видання органів Державної фіскальної служби України – щотижневий журнал «Вісник, право знати все про податки і збори», який завжди запропонує найоперативнішу і корисну інформацію щодо податкового і митного законодавства
Про Електронний кабінет платника податків
В Центральній ОДПІ м. Харкова розповідають, що за допомогою електронного сервісу «Електронний кабінет платника» (оновлена версія) https://cabinet.sfs.gov.ua/ можна: знайти податковий календар, ознайомитись зі станом розрахунків з бюджетом, здійснити листування з органами ДФС, знайти облікові дані, здійснити пошук інформації в реєстрах ДФС, подати заяви/запити, декларації про майновий стан і доходи в електронному вигляді, сплатити податки (фізичним особам), переглянути дані СЕА ПДВ, знайти інші електронні сервіси.
Про антикорупційний сервіс "Пульс"
За допомогою антикорупційного сервісу «Пульс» http://sfs.gov.ua/others/puls- у платників податків є можливість цілодобово повідомляти про неправомірні дії або бездіяльність працівників ДФС, - нагадують податківці.
Перевірити потенційних бізнес-партнерів щодо сумлінності сплати податків до бюджету можна за допомогою електронного сервісу «Дізнайся більше про свого бізнес-партнера», розміщеного на сайті ДФС України http://sfs.gov.ua/businesspartner.
Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області
Этот сайт использует файлы cookies. Вы можете изменить настройки cookies в своём браузере. Узнать больше.